Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Олега Кошового м. Ржищів

Доповідь на тему

«Ситуація успіху в навчально-виховному процесі»

Вчитель Манушкіна Н.Ф.

2013

«Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні,

збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності -

це перша заповідь виховання.

У наших школах не повинно бути нещасливих дітей,

Душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні.

Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини,

які породжуютьенергію для переборення труднощів,

бажання вчитися»

В.О. Сухомлинський

Серед сучасних педагогічних технологій специфічне місце займає технологія створення успіху. Вона є однією з тих технологій, що дають змогу гуманізувати процесс навчання і виховання. Ніхто не заперечує, що саме позитивні емоції можуть стати для дитини одним з найважливіших стимулів у навчанні. В педагогіці не існує єдиного рецепта чи правила, як саме створювати ситуації успіху, оскільки робити це слід на основі індивідуального підходу, зважено, з урахуванням багатьох факторів.

Слід відзначити, що навіть інколи пережита дитиною ситуація успіху може залишити незгладиме емоційне враження в її душі, різко змінити на позитивне стиль її життя. Створена ситуаціяуспіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для дальшого руху дитини вгору сходинками розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, загартовує характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії. Успіх, який переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

Часом складається враження, що створити ситуацію успіху на уроці дуже просто – потрібно, щоб учитель кожного хвалив: «Молодець», «Розумник»», «Правильно»,- і гладив по голівці. Насправді похвала на уроці швидше належить до прийомів створення психологічного комфорту та доброзичливості. А якщо дитину зовсім немає за що хвалити? Ось тут і починається поле педагогічних зусиль щодо створення ситуації успіху для дитини.

Але слід розрізняти «успіх» і «ситуацію успіху».

«Ситуація» -це поєднання умов, як ізабезпечують успіх, а власне успіх – результат впливу цієї ситуації. Ситуація – це те, що здатний організувати учитель».

Існують різні типи успіху:

- неочікувана радість – коли результат діяльності учня перевершив його очікування;

·спільна радість – учень досяг необхідної для себе реакції колективу, тобто емоційний відгук оточуючих на успіх члена колективу;

·радість пізнання – радість пізнання нового; пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання; її головна умова - спілкування.

У людини, яка пережила успіх, виростають крила, вона отримує нову енергію, новий імпульс для зростання.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм

1.Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.(Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем).

2.Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.(У тебе обов’язково вийде; я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті.).

3.Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. (Можливо, краще почати з…; виконуючи роботу, не забудьте про…)

4.Внесення мотиву. Показує дитині, заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. (Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…)

5.Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється. (Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу доручити…)

6.Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. (Ми дуже хочемо розпочати роботу…)

7.Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат вцілому, а якоїсь окремої деталі. (Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…;найбільше тобі вдалося…)

Ситуація успіху має штучно створений характер, бо вчитель на деякий час посилює акцент на позитивних досягненнях учнів і не зважає на їх недоліки.

Створення ситуації успіху –це педагогічна технологія, яка допомагає дитині зрости успішною, відчути радість від подолання труднощів, формує переконання, що все в житті дається завдяки затраченим зусиллям.

Ситуація успіху у навчальній діяльності створюється педагогом або психологом. Як і будь яку іншу діяльність, навчання можна уявити у вигляді простого ланцюжка дій:

- установка на діяльність(емоційна підготовка учнів на вирішення навчального завдання)

-мотиваційний етап

- забезпечення діяльності (створення умов для успішного вирішення навчального завдання)

- організаційний етап

- порівняння отриманих результатів з очікуваними (усвідомлене ставлення до результатів своєї праці)

-результативний етап

Способи створення ситуації успіху різні, як неоднакові й ті школярі, яким вона трапляється. Умовно їх можна розділити на кілька груп:

-«надійні»: хороші здібності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків; д/з виконують регулярно, активні в громадській роботі, упевнені в собі; рівень їх прагнень відповідає їх можливостям; секрет їхньої надійності – постійне відчуття здійсненої радості; у них немає особливих, яскравих злетів; радість у чомусь буденна, затее постійна, глибока.

-«упевнені»: здібності бувають вищими, ніж у «надійних», але система роботи слабша; періоди підйому, злету, можуть змінюватися розслабленням; оцінки переживають бурхливо; реагують на успіхи і невдачі; користуються симпатіями однокласників, вчителів; зміна впевненості на самовпевненість.

-«невпевнені»: пізнавальні інтереси пов’язані з навчанням; здібності хороші, до справи ставляться сумлінно; навчаються непогано; найголовніша риса – невпевненість у своїх силах, а саме у перепадах настрою, результатів роботи; у період підйому вони активні, сумлінно роблять все, чого від них вимагають, та щойно «температура» емоційного стану падає, виникає щось схоже на депресію, їх неможливо впізнати.

-«зневірені»: ситуацію успіху можна розглядати тільки в парі : успіх – неуспіх; неуспіх школяра – результат нездійсненої радості; здолати успіх – означає створити умови для того, щоб радість усе-таки відбулася. Талант може бути, але талант – це ще не все. Потрібні умови, щоб він розквітнув, необхідно, щоб хтось повірив у нього, захотів би зіпнути на ноги, допомогти розвинутися. Талант плюс праця, плюс удача дорівнюють успіху.

Похвала, успіх–і вирішується завдання.

Гарт характеру, віра в себе –перспектива розвитку учня.

Є наявність результатів праці –

І забута трудність назавжди!

«Нелегко всіх дітей навчати,

Відкрить глибинзнаннових.

Якби почать життя спочатку –

Я б знов і знов прийшла до них!»

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Олега Кошового м. Ржищів

Доповідь на тему

«Психолого-педагогічна допомога учням «групи ризику»

Вчитель Манушкіна Н.Ф.

2013

Неслухняних дітей, а тим більше дітей, які «відбились від рук», прийнято звинувачувати. У них шукають злий намір, порочні гени тощо. Насправді ж до числа важких зазвичай потрапляють діти анітрохи не гірші , а просто чутливі і ранимі. Вони «сходять з рейок» під впливом життєвих навантажень і труднощів, реагуючи на них набагато сильніше, ніж діти стійкіші. Звідси можна зробити висновок, що «важка дитина потребує допомоги.

Психологи виділили чотири основні причини серйозних порушень поведінки дітей.

Причина перша – боротьба за увагу. Якщо дитина не отримує достатньої кількості уваги, то вона знаходить спосіб її отримувати – неслухняність.

Причина друга – боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської влади й оцінки. Якщо зауваження і поради дорослих дуже часті, накази і критика різка, а побоювання дуже перебільшені, то дитина починає робити опір.

Причина третя – помститися. Несправедливе ставлення дорослих до дитини викликає в неї протести, неслухняність, неуспішність.

Причина четверта – втрата віри у власні сили. Накопичивши гіркий досвід невдач і критики на свою адресу, дитина взагалі втрачає впевненість у собі.

Виявити дійсну причину поганої поведінки досить просто, хоча спосіб може здаватися вельми дивний: потрібно звернути увагу на власні відчуття.

Подивіться, відзначте, яка емоційна реакція виникає у вас самих у разі повторної неслухняності дитини. У разі дії різних причин ця реакція різна. Ось такий дивовижний факт, що переживання дорослих – це своєрідне дзеркало прихованої емоційної проблеми дитини.

Якщо дитина бореться за увагу, раз у раз докучаючи своїми витівками, то в нас виникає роздратування.

Якщо підоснова – протистояння волі вихователя , то в останнього виникає гнів.

Якщо прихована причина – помста, то у відповідь – образа.

Що ж робити далі?

Постаратися реагувати не звичайним чином, не так, як уже чекає дитина.

Якщо боротьба йде за увагу, необхідно знайти спосіб показати дитині вашу позитивну увагу до неї.

Якщо джерело конфлікту – боротьба за самоствердження, то варто, навпаки, зменшити контроль за справами дитини.

Якщо ви відчуваєте образу, то потрібно запитати себе: що змусило дитину заподіяти її вам?

Розумна поведінка вихователя – перестати вимагати поведінки, що «вважається». Не можна допускати на адресу дитини ніякої критики! Шукайте будь-який привід, щоб заохочувати, відзначайте будь-який, навіть найменший   успіх.

У роботі з учнями «групи ризику» можуть бути використані два види планів: перспективний і ситуаційний.

Перспективний складається на чверть, півріччя, а ситуаційний – на тиждень, місяць, з урахуванням обставин. У процесі роботи до плану вносяться необхідні зміни.

Можливий перспективний план

-Вивчити індивідуальні особливості підлітка.

-Дізнатися про друзів підлітка і визначити їх вплив на нього.

-Виявити труднощі в навчанні.

-Провести бесіди з підлітком або подивитися фільми на цю тему, а потім обговорити.

-Рекомендувати підлітку записатися в секцію або клуб.

- Бесіди з підлітком про вибір професії.

-Запрошувати батьків на лекції та консультації з питань виховання.

У ситуаційний план можуть включатися такі пункти:

-провести роботу з батьками про розумну любов і вимогливість, про шкоду і недопустимість фізичних покарань.

- привітати підлітка з днем народження, порадити батькам влаштувати із цього приводу сімейне торжество, запросивши товаришів із класу.

-порадитися з працівником інспекції у справах неповнолітніх про можливість зняття з обліку або постановку на облік.

Можлива програма індивідуальної роботи з підлітком на рік

Установити контакт між учителями і підлітком.

Силами вчителів і учнів надати допомогу в ліквідації прогалин у знаннях підлітка.

Захищати підлітка від ситуацій, які могли б поглибити його невіру у власні сили.

Рекомендувати вчителям систематично надавати йому можливість переживати радість успіху в навчальній діяльності.

Ураховувати інтереси підлітка, спробувати залучати його до суспільно корисної діяльності колективу класу.

Для вивчення психологічних особливостей «важких школярів психологу можна використати бесіду-інтерв’ю.

1.     Бесіда з класним керівником

-У чому полягає трудність у вихованні школяра?

- Дисципліна школяра вдома і в школі.

- Які конкретні факти говорять про його «трудність»?

2. Бесіда із школярем

-Ким ти хочеш стати після закінчення школи?

-                Які навчальні предмети ти любиш більше за інші? Твої товариші. Що ти про них думаєш?

-                Твоє улюблене заняття в школі і вдома.

-                -Як ти ставишся до батьків і чому?

-                Чи пам’ятаєш ти найприємнішу подію у твоєму житті?

-                Чи кривдив тебе хто-небудь?

3.     Бесіда про школяра з учителями.

-Ваша думка про успішність і поведінку учня на ваших уроках.

-Його здібності в навчанні, в роботі.

4.Бесіда про учня з його товаришами.

-Чи давно ви дружите?

- Що тобі подобається у твоєму другові? Чому? Як ти йому допомагаєш?

5.Бесіда з батьками школяра

-Чи задоволені ви навчанням і поведінкою своєї дитини?

- Режим дня і його дотримання.

-Ваші поради своїй дитині щодо вибору майбутньої професії.

6. Бесіда зі старостою класу про школяра

-Ваша думка про конкретного учня.

-Його ставлення до учнів класу.

-Його ставлення до суспільних доручень, участь у колективному житті класу.

Висновок

-Характеристика «важкого» школяра.

-Оцінка ролі сім’ї, школи, громадськості в його перевихованні.

Особливого значення в аналізі й систематизації результатів вивчення особистості підлітка набувають щоденники спостереження, замальовки ситуацій.

У щоденник записують план і програму з підлітком, а потім записи ведуть за хронологічним типом.

Наявність щоденника допоможе побачити зміни, що сталися в характері й поведінці підлітка, а за необхідності складати грунтовні, об’єктивні характеристики на дитину.

План-програма самовиховання

І. Підготовчий етап

Класний керівник організовує бесіди, класні години з морально-етичних тем «Людина – людям», «Про красу зовнішню і внутрішню», «Стати людиною», «Як на світі жити», «Праця душі» тощо.

Основна мета цих заходів – формування критичного ставлення підлітків до негативних фактів навколишньої дійсності, уміння аналізувати й оцінювати власні вчинки.

На цьому етапі починається складання плану-програми самовиховання на короткий і триваліший терміни. Можна підліткові допомогти скласти особисті зобов’язання, навчити вести щоденник.

Підліток записує, хто і коли дав оцінку його поведінці. Оцінювати поведінку можуть також і батьки. Заповнює щоденник сам підліток.

ІІ. Основний етап

Головне завдання – навчити підлітків методів і прийомів самовиховання. Із цією метою педагоги створюють пам’ятки для самопізнання, практичне керівництво для виховання волі, мужності, правдивості, твердості характеру тощо залежно від завдань перевиховання особистості.

ІІІ. Завершальний етап

Управління самовихованням на цьому етапі відрізняється закріпленням звичок і скасуванням контролю й коригування поведінки з боку колективу, педагога.

У роботі з дітьми з «групи ризику» психологи рекомендують ведення щоденників самоконтролю. Діти кілька разів на день самостійно фіксують свою поведінку:

Вимоги до щоденників:

-фіксація і позитивної, і негативної поведінки,зауважень;

--обов’язкові символи, якими відзначатиметься поведінка;

-турбота і любов до інших людей;

-наприкінці дня дитина записує до щоденника те, що її більше за все потішило і що засмутило за день;

-можна внести і кольоровість настрою.

На самому початку перевіряти, чи ведуться записи.

Щоденник заводять, якщо дитина хоче виправити свою поведінку. Аналізувати записи слід спільно з учнями.

У процесі спілкування і накопичення психодіагностичної інформації досвідчений педагог і психолог може зібрати певні відомості про наявність у деяких учнів підвищеної нервозності, психопатичних рис. Судити про такі риси можна за низкою ознак. При цьому вчитель або психолог не має права робити остаточний висновок, а повинен звернутися за консультацією до психіатра.

Психолого-педагогічна підтримка учня «групи ризику» буде довгою і складною, це потребує від вас чималого терпіння. У якомусь сенсі доведеться змінювати себе. Але це – єдиний шлях до виховання.

І ось що потрібно враховувати. Спочатку, за перших наших спроб поліпшити взаємини, дитина може підсилити свою погану поведінку.

Вона може не відразу повірити в щирість ваших намірів і перевірятиме їх. Отже, доведеться витримати й це серйозне випробування.