ТЕМА: ШКІЛЬНИЙ ЯРМАРОК.

МЕТА: Ознайомити учнів з ярмарковими традиціями на Україні, розвивати зв'язне монологічне мислення, удосконалювати дикцію, виховувати пошану до традицій українського народу та його фольклору.

Звучить пісня "Як ішли літа наші на ярмарок". На авансцену виходять шестеро учнів.

1-й    учень. Життя наших предків було нелегким і водночас романтичним. Багато випало на їх руки й долю роботи - тяжкої, одноманітної. Але сірі будні скрашувалися святами, що неодмінно приносили пісню й жарт, хороші пісні та надії.

2-й учень. А часом робота і свято перепліталися. Праця поєднувалася з обрядовістю, ставала святковою, загадковою, святою. Тому й здається нам життя наших предків скоріше романтичним, ніж важким, бо час - майстер стирати погане, а лишати неповторне й вічне.

3-й учень. Так і ярмарок. Кілька разів на рік селянин мав побувати там, адже це був один із засобів його існування. На ярмарку можна було продати результати своєї праці, придбати необхідний реманент, побутові речі, худобу.

4-й учень. Саме на ярмарку могли оцінити і вашу майстерність, саме тут люди вчилися спілкуватися, торгувати економити, саме тут дізнавались про новини, знайомились, саме тут пізнавали географію та ази бізнесу.

5-й  учень. До нашого часу дійшло чимало приказок та прислів'їв, у яких згадується ярмарок: гарно як собаці в ярмарці, загубився як теля на ярмарку, повезли як козу на ярмарок, скривився як циган на ярмарці, водить очима як злодій по ярмарку.

6-й учень. Ярмарок дав Україні багатющий фольклор та цікаві традації, які оспівували Гоголь та Квітка-Основ'яненко, Остап Вишня і Стельмах. І досі слово "ярмарок" асоціюється з дотепами, запальним танком та цікавими бувальщинами.

Учні залишають сцену На зміну їм по черзі виходять школярі, вбрані в національний одя відповідно до своїх ролей.

Хлопчик. Ярмарку в селі чекають і старі, і малі... Дітвора готується до нього за півроку. Діставши від хрещеного батька за кутю на Святвечір чи від пана за посівання на Новий рік одну-дві копійки, хлопчик обережно загортав свій скарб у ганчірочку, потайки закопував у садку чи під призьбою і нетерпляче ждав ярмаркового дня. Його мрією були ласощі, глиняний півник чи сопілочка.

Парубок. Парубки, заробивши в багатія кілька карбованців, мріють купити собі чоботи, гарну чумарку, з шкіряним козирком картуза, для коханої дівчини - пряників, цукерок, стрічку або намисто.

Дядько. Дядьки мріють про те, аби вигідніше продати воликів, коненят, порося чи бичка, розрахуватися з податками. Та й просто на день-два від сім'ї відірватися, з кумом душу відвести.

Дівчина. А дівчата дуже бажають купити ситцю, черевички та хустку, а найбільше - прикрас (стрічок, намиста на шию, квіточок на віночок). Маленькі дівчатка прагнуть таких уборів без будь-якої мети, а старші - щоб комусь сподобатись.

Жінка. Молодиці чекають на ярмарок, щоб продати півня чи курку, порося, масло чи полотно, а собі купити ситцю на спідницю або парчі на очіпок, щоб більше подобатися чоловікам.

Хлопчик. Але досить мріяти. Ось-ось ці мрії збудуться. І наша сім'я, і дядько Іван з тіткою, хрещений батько з родиною - усі ідуть...

Усі. (разом) На ярмарок !

Відкривається завіса. На сцені хлопчик.

Хлопчик. На ярмарок! Благословилося на світ. Виткнуло заспаний писок сонце. Стьобнуло проміння по луках, по степах, по садках, по левадах.

І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися. І кіньми, і волами, і коровами... і гарби, і вози, і козенята. З кучами, з сіном, з соломою... і дорога вже не дорога, а строката величезна гадюка, жива й покручена, що за отой лісок не поспішаючи полізла. І де її голова, де хвіст - невідомо, бо за лісок аж вона потяглася, а хвіст аж он за тим пагорбом, десь там іззаду.

Пливе річка селянських возів. На ярмарок... І їдуть, і їдуть, і їдуть, і їдуть...

Хлопчик і дівчинка інсценізують пісню "Ой куди їдеш, Явтуше..."

Хлопчик (вбігаючи). Приїхали!

На сцені з 'являються діти, чути галас, шум. У руках дітей речі для продажу. Діти імітують торгівлю. Учні, які виголошують свої міні монологи, виходять на авансцену.

1-й учень. От молодиці і кричать Явдосі: "Вибирай місце для щасливої продажі". Явдоха і взяла з чужої коробки паляницю, стала на схід сонця, тричі перехрестилася та й покотила паляницю навпаки сонця. Де паляниця впала, там сама з своїм товаром стала, а молодиць розсадила, де якій по черзі припало.

2-й учень. І чого тільки немає тепер на ярмарку? І кажуть, що є кожухи нижче п'ят, щоб за собою промітати сніг, і коротенькі, обшиті смушком кожушки для дівчат, свитки, і чоботи різних фасонів, і постоли, які сміються усіма зморшками, і шапки, як стіжки, і рукавиці, і циганські сережки з червоного золота... І все це саморобне, зі своїм мудруванням і хитруванням. Адже ярмарок - це місце, де можна похизуватися своєю майстерністю.

На сцені сидить дідок, перебирає горшки. Підходить молодиця.

Молодиця. Дідусю, за дві копійки занести ?

Дід. За три копійки !

Молодиця. Дідусю, та він же худенький !

Дід. Бери кріпкенький !

Молодиця. Віддай за дві!

Дід. Буде і за три. Та йому настояща ціна п'ятак, а я уже по-божому од даю за три.

6-й  учень. У тому ж ряду, але тільки трохи вглиб, поставлено безліч скринь усіляких розмірів. Тут торгуються ті, хто має дорослих дочок. Купуючи скриню, звертають увагу на те, щоб вона була розмальована яскравими фарбами, щоб була окута широкими смугами заліза, мала замок з гучним дзвоном і щоб під нею були коліщата для пересування з місця на місце.

Усе-усе можна купити на ярмарку. Усе-все продати... Навіть... чоловіка.

Виконується інсценізована пісня "Ой там, на точку, на базарі... "

1-й  учень. Аж ось де взявся солдат. Ходить він по базару, визира, визира - і вже один рушничок у молодички з купи і вичистив і в кишеню запакував, стягнув у перекупки бумажну хустку, таку, що гривень шість стоїть, відібрав з воза і вінок цибулі і зараз за півціни продав. Далі прийшов, де груші продають, що при возах самі хлопці, та й ті роти пороззявляли. Він таки й положив руку на мішок - ніхто не баче; потягнув його до себе - ніхто не баче . То він і чкурнув, куди йому треба. Ну хитрий же й москаль ! Чим би навтікача, а він іде собі любенько, мішок з грушами несе та й мужиче собі під ніс пісеньку.

Один із хлопців доганяє солдата.

Хлопець. Нащо ти груші взяв?

Солдат. Нешта то ваші груші ?

Хлопець. Наші!

Солдат. Ах ви, безмозглії! А зачем ви мені тогда не сказані, как я з воза мішок узяв? Ви зіваєте па старанам, а я вот как умарился да амуніцію патьор. Вот, виш, мундир запахкав! Давай сюда деньги на вичистку! Я казьонний мундир патьор!

Хлопець (тікаючи). Цур, тобі, батечку, зділай милость, озьми собі і груші з мішком, тільки цур тобі, відчепись і пусти.

Солдат йде з мішком, наспівуючи пісню. До нього підходить циганка.

Циганка. Позолоти, служивий, ручку, я тобі долю скажу. Солдат. Решта скажеш?

Циганка (бере за руку). Та на руці написано, що генералом будеш. А генеральська дочка тобі жоною стане. Закрий очі, я пошепчу, щоб грошики до тебе прилипли, (щось шепче, витягує у солдата з кишені гаманець, втікає поміж людей).

Солдат. От стара відьма! Таки приліпли мої грошики...

5-й учень. А тим часом ярмарок іде далі. Сонце піднімається високо- високо. Настав день.

Чуються діалоги.

1.   - Годі тату торгувати!

III.                Чому ж, синку?

IV.                 Та вже нема чим здачу давати!

1.                              -Почім     ця тканина?

-Дуже дешево: поцілунок за метр.

-Дайте мені три метри... Бабусю, йдіть розрахуйтеся!

2.                                     -Скільки        коштують яйця?

-Карбованець за штуку. А биті - півкарбованця. -То розбийте мені два десятка!

6-й учень. Як увійдеш у волячо-коров'ячо-овечу половину, так само чуєш, як трагічно-безнадійно ревуть воли та пищать свині на ярмарку. Чи то вони підтримують загальний ярмарковий галас, чи не хотять переходити до другого хазяїна? Чи, може, ще що?

Тут нема простих коней. Тут не кінь, а Лев. Орел, Вітер. Тут нема просто кобил, а тут: Птиця! Буря! Скеля! Одна в світі!

Продавець. А ти подивись на воли! Карасі - не воли! Канахветки! Бери за що хочеш, лізь під них. Дитини не займе, а ти"двісті"! -Двісті береш? (Лясь). -280. (Лясь).

-Молись Богу, 220. (Лясь).

V.   Менш, як 275 не буде. (Лясь).

VI.                 Беру!

2- й     учень. І ось уже продавець, одержавши від покупця гроші, неодмінно кидає йому в полу срібного золотого, інакше воли не підуть новому господарю до рук!

А які тільки пригоди не бувають на ярмарку!

Хлопець {читає гумореску М.Хижка).

Це було позаторік

Та на нашім ринку

 - Хтів купити чоловік

 Кабанця чи свинку.

Ламав голову Павло

(Нелегке це діло)-

 Нешкідливе щоб було,

І щоб добре 'їло.

 І нарешті підібрав:

О! Які хороші!

 Гаманець мерщій дістав,

 Став платити гроші.

 -А з якого ви села?-

 Спитав молодиці.

Та йому відповіла:

-Я з села Мельниці.

 -Забирайте їх назад !-

 Буркнув незабаром,-

Я мельницьких поросят

 Не візьму і даром.

Тітка ближче підійшла:

 -То ж назвіть причину!

 -А я звашого села

 Маю вже дружину.

3-й учень. Та якби тільки на ярмарок їздили, щоб продавати і купувати?! Що б то було! На ярмарку можна і себе показати, і на когось оком кинути.

4-й  учень. Ось ходять по ярмарку дівчата. Вони все піджидали, щоб порідшало народу на ярмарку, а то, як у тісноті, так думали, що їх не так розглядають. Ось тягнеться низка їх. Та усе на підбор: одна від другої краща. Порозряджені так, що Господи! А за ділом же вони й вийшли? Аякже! Витрішків купувати. Та щоб чи не пожартувати парубкам з ними. Вже звісна дівчача натура!

5-й     учень. Аж ось крик, галас, тупотня, регіт, пісні. То наступає парубоцтво: шевчики, кравчики ковалі, гончарі. Іще зразу, зранку, хто продавав свій товар, а хто, покупивши, чого кому треба було, тепер понадівали нові свитки, ідуть лавою, з боку на бік перевалюються. Ото вони, заздрівши дівчат, потягнулися за ними.

Хлопці та дівчата, стоячи групами, виконують пісню "Ой продала дівчина курку",

6-й   учень. А цій дівчині пощастило. їй батько знайшов жениха. Батько. Ну, жінко! А я знайшов жениха дочці!

Мати. От зараз до того, щоб женихів шукати. Дурень ти. Дурень! Де ж ти- таки бачив, де ж таки ти чув, щоб добрий чоловік бігав тепер за женихами? Ти б краще подумав, як пшеницю з рук збути!

Батько. Е, подивилася б ти, що там за парубок! Одна свитка більше коштує, ніж твоя спідниця і червоні чоботи! А як сивуху поважно дує! Чорт мене візьми разом з тобою, якщо я бачив на віку, щоб парубок витягував півкварти і не поморщився...

1-й   учень. Але залишимо їх розбиратися, бо надійшов час реклами. Хлопці, переодягнені в дівчат, з ггумором рекламують продукти харчування. Наприклад: "Користуйтеся натуральними продуктами, купленими на нашому ярмарку, і від вас не відведуть очей!"

2-й    учень. Але все на світі має свій кінець. Закінчується і ярмарок. Тече річка селянських возів додому. І звучить у кожній хаті радісний сміх або крик невдоволення. Бо ж по-всякому повертаються з ярмарку...

Звучить пісня "Як поїхав мій миленький на базар". Потім учні виконують сценки.

1. -Купив, чоловіче, те. що ти сказала?

 -Ні.

-А гроші де?

 -Нема.

-А де ж ти їх дів?

-А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три - це сім, карбованця туди - карбованця сюди - це дев'ять, а одного з кумом проїли - от і всі десять.

Іде п'яний дід з ополоником. Його зустрічає баба.

 -Діду. Корову продав?

 -А гроші ж де?

-Воно, бач, стара...Та ж ополоник купив.

-Куме, що ти купив?

 -Сім.

-Скільки дав?

 - Сім кіп.

 -Де ж вона?

-Та продав!

 -За скільки?

 -За п'ять.

-Нащо ж так багато втратився?

 -Дарма, аби свіжа копійка.

2. -От дурні мої куми. Вони тільки волів продали, а в їх зразу гроші й

витягли. -А втебе?

-Е, ти думаєш, що й я дурний. Я їх попомучив. У кумів зранку гроші витягли. А в мене аж увечері. Не на такого напали.

Усі учасники свята виходять на сцену і співають попурі на мотив народних пісень.